наша пошта ми на Facebook ми на Google+ ми на youtube
(032) 242-31-42 (067) 235-80-42 (050) 341-24-42 Пн-Пт 9 00 - 18 00
м. Львів, вул. Стуса, 38А
(заїзд з просп. Червоної Калини, 1а)
(032) 242-31-42
(067) 235-80-42
(050) 341-24-42

Корекція страхів: робота з молодшими підлітками

Емоційний стан дитини має важливе значення для розвитку. Емоція страху, зокрема, якщо є надмірно інтенсивною, може призвести до зупинки розвитку соціальної сфери або навіть регресу вже сформованих навичок.

Ця стаття є ілюстрацією завершеної корекційної роботи з емоційною сферою молодших підлітків. Страх заважає дитині спілкуватися та насолоджуватися життям

Страх це симптом невирішеного конфлікту. А у випадку дитини може бути проявом неблагополуччя всієї сім`ї. За ширмою страху часто ховаються відчуження дитини, незавершена сепарація, страх втрати влади над близькими; відсутність ресурсу для розвитку нових ролей, які вимагає середовище від учня; тощо.

Поняття страху як базової емоції

Важливу сторону людського життя складають емоції та почуття. На будь-яку подію, що прямо чи опосередковано зачіпає людину, у неї виникає емоційний відгук.

В основі емоційної сфери людини лежать так звані базові емоції. Базовими вважаються емоції, що притаманні всім людям, незалежно від віку, статі, культури чи віросповідання. Основний критерій, що вирізняє базові емоції від варіативних емоцій – наявність фізіологічних структур, що відповідають за виникнення власне цієї емоції. А також схожість в прояві них з боку міміки та рухів.

В протилежність базових, до варіативних емоцій відносяться такі, чий зовнішній прояв є культурно та особистісно обумовлений.

Згідно таким авторам як Екман та Ізард, страх відноситься до базових емоцій.

Страх — внутрішній стан, що обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. Страх є негативно забарвленою емоцією. Прояв страху може істотно відрізнятися як за силою, так і за впливом на поведінку.

Почуття страху сприяло виживання людства як виду. Так, наприклад, страх небезпечних тварин, явищ природи та їх наслідків носить генетичний або рефлекторний характер. Страхи, що виникають в ситуаціях, небезпечних для життя та здоров`я – носять охоронну функцію, тому є корисними.

Страхи, пов`язані зі взаємодією з іншими людьми, називаються соціальними. Перший соціальний страх виникає у немовляти шести-восьми місяців – страх чужої людини. У віці року – півтора при розлуці з мамою малюк відчуває страх втратити рідну людину, що мама не повернеться. Однак, цей страх, при умові добрих довірливих стосунків в діаді «мама-дитина», сприяє сепарації та розвитку самостійності. До соціальних страхів також відноситься страх залишатися без рідних в школі чи садочку (так звані сепараційні страхи), страх публічних виступів.

Екзистенційні страхи – група страхів, що пов`язана з сутністю та існуванням людини. До цієї групи належить страх смерті.

Людині притаманно мати певний набір страхів, який може змінюватися залежно від віку, освіти, соціального статусу та багатьох різних факторів. Однак, ці страхи не повинні заважати в повсякденному житті та гальмувати розвиток.

Особливості прояву страху у молодших підлітків (9-11 років)

Більшість страхів мають тимчасовий характер та обумовлені віковими особливостями. Як правило, у дітей страхи раптово, часом без зовнішньої причини, з`являються, а потім зникають безслідно.

Не у всіх випадках потрібно втручання дорослих та навіть акцентування уваги на об`єкті страху може бути небезпечним та загрожувати фіксацією на травматичних моментах.

Однак, якщо об'єкт страху є нетиповим для дитини певного віку, та у випадку занадто сильної інтенсивності переживання негативної емоції потрібно втручання професіонала для корекційної роботи.

Для молодшого шкільного віку (віковий період з 7 до 11 років) є характерним наступні особливості: приорітетний вид активності – навчання; спілкування з ровесниками набуває більшої цінності, ніж просто гра; діти є здатними формувати стабільні групи для дружнього спілкування без втручання дорослих тільки на ґрунті спільних інтересів та симпатій; формується діапазон ролей, притаманних даному школяреві, котрий часто зберігається протягом всього періоду навчання в школі. Крім того, вимоги до учня молодшої школи, яке пред`являє середовище, поступово ускладнюються.

Більшу частину свого часу діти проводять в школі, тому страхи молодших школярів прямо чи опосередковано пов`язані зі школою, спілкуванням з учнями та педагогами, відповідністю розвитку актуальних ролей середовищу.

Найпоширенішими шкільними страхами, що пов`язані з навчанням, є: страх зробити помилку; страх не виправдати очікування рідних. Ця група страхів часто навіюється близькими дитини. Так, тривожні батьки, котрі часто ставлять високу планку та намагаються підігнати дитину під власні стандарти та вимагати відповідності школяра «ідеальному образу», часто роблять своєю синові чи доньці «ведмежу послугу»: забираючи право помилятися чи переводячи будь-який вчинок в оцінювання тільки по шкалі «правильно-неправильно» - практично блокують природню креативність дитини. Маленький школяр є загнаний в чіткі сценарії та регламентовані ролі, блокує ініціативу в поведінці, намагається діти тільки так, як говорить значимий дорослий.

Страхи, що пов`язані з контактами в школі: страх бути відкинутим першою вчителькою; страх не мати друзів в класі; страх виглядати смішним в очах однолітків. Ці страхи пов`язані з несформованого у дитини вміння оцінювати себе згідно власної світоглядної позиції, яка у молодшого школяра знаходиться у стадії розвитку. Тому зовнішні чинники, такі як реакція значимих дорослих та однокласників, являються тими «маячками», згідно яких учень перевіряє правильність своїх вчинків.

На шкільні стосунки також проектуються особливості сімейних відносин дитини та кризи, що не були, з різних причин, пережиті малюком з близькими, чи перебіг котрих носив травматичний характер, також актуалізуються з поступленням в школу.

Використання психотерапевтичних методів у корекції дитячих страхів

Особливості роботи з дітьми психотерапевтичними методами – спирання не на дефіцити, а на сильні сторони дитини. Отже, робота проводиться не зі страхом, а з особистісними відносинами, напрацюванням нових ролей та пошуки ресурсів як в дитині, так і в оточуючому середовищі.

В корекції страхів мною використовуються наступні методи: промальовування страхів, дослідження стосунків методами психодрами; проективні техніки; казкотерапія.

Найбільш розповсюджений метод – промальовування страхів дитиною. Таким чином вона як би матеріалізує об`єкт страху, який залишається в її владі. Запропонована подальша робота з малюнком: перетворити страшний об`єкт на смішний. Інший варіант - створити маску з малюнку страхіття, з котрою можна бавитись, одягаючи як на себе, так і на інших. Можна також знищити малюнок або заховати в такому місці, звідки персонаж не міг би вибратись. Деякі діти залишали свої страхи в кабінеті, а потім час від часу заходили перевіряти, чи є вони на місці.

Казкотерапія – «лікування» казками. Коли дитина шукає внутрішні ресурси у власній особистості. В казках часто переплітаються реальність з вигадкою. Казки можна як творити для кожної дитини окремо, так і користатися тими, що є в наявності. В важкій ситуації, якщо дитина знайде для себе підходящу казку, вона може її прослухати або перечитати безліч разів, поки не наповниться потрібними силами для розрішення ситуації.

Дослідження стосунків методами психодрами може носити як діагностичний, так і терапевтичний характер. Включає безліч технік, найбільш вживаними є:

Проективні методи – націлені на розвиток креативності дитини. Можуть бути як ресурсним моментом при досить складному сеансі, так і окремою роботою з важливими сторонами життя дитини. Моя улюблена вправа – «Погляд у майбутнє», коли дитина моделює своє життя по закінченню складної ситуації. Особливості молодших школярів при виконанні цієї вправи полягають в тому, що вони нездатні заглянути на досить великий період часу. Для учнів 3-4-х класів моделювання свого життя через декілька місяців або рік – це вже досить вагомий крок уперед.

В корекційній роботі з дітьми найбільш ресурсним моментом є саме спілкування з психологом, котрий впевнений у власних силах, співчуває дитині та не боїться труднощів та її страхів.

Випадок 1. Страх хлопчика залишатися без мами в школі

Запит на роботу: третьокласник почав боятися залишатися в школі без мами чи бабусі. До цього моменту труднощів а адаптації хлопчика помічено не було.

Робоча гіпотеза 1: в школі виник конфлікт, в який прямо чи опосередковано був втягнутий цей хлопець.

Збір інформації про події найближчого місяця та проведена методика в класі «Дослідження шкільної тривожності Філліпса» не виявила проблем в стосунках з однокласниками чи вчителями.

Отже, була сформульована друга робоча гіпотеза.

Робоча гіпотеза 2: хлопчик випадково дізнався таємницю матері, котра може призвести до розпаду сім`ї, тому таким чином пробує втримати мати біля себе, щоб мати можливість контролювати її.

Проведена робота: 12 зустрічей з хлопчиком; 2 консультації матері

Використані техніки: «Соціальний атом»; «Погляд в майбутнє»; «Оцінка себе через призму бачення значимими дорослими»; ігротерапія як із заданими сюжетами, так і на вільну тему.

Причина, що викрилась: втрата почуття успіху в школі через неможливість нарощування нових ролей, тоді сім`я залишалася тим «острівцем спокою», де він не почував себе невдахою.

Хлопчик є досить спокійним, виваженим, виконавчим, але абсолютно безініціативним учнем.

Коли на момент навчання грамоти в першому класі цінувалося акуратність та здатність до одноманітної роботи – він був успішним звдяки своїм особливостям характеру. Однак, на третій клас, для того, щоб бути успішним, потрібно проявляти нестандартне мислення, бути допитливим, вміти працювати з великим обсягом інформації, не боятися експериментів та помилок.

Для цієї дитини такі вимоги є недосяжними. Тому у хлопця виникло почуття незадоволеності та бажання втекти з шкільного середовища назад в безпечний світ сім`ї.

Основний акцент в корекційній роботі був поставлений на розвитку креативності, зокрема, фантазування в грі. В результаті цієї роботи хлопчик створив сталого героя (військовий з собакою, що живе в великому маєтку за містом та вибирає, чи впускати до себе гостей, чи самому відправлятися на пошуки пригод). Його уявний світ ускладнювався та з`являлися нові персонажі та ситуації. Це дало можливість розблокувати уяву як необхідну складову креативності.

Закінчення роботи: відбулося з ініціативи хлопчика при зменшенні контролю за рідними та пожвавлення спілкування з вузьким колом однокласників.

Хлопчик підходив та декілька разів запитував, чи може він більше не ходити до психолога. Як для такої чемної дитини – це є «момент непослуху», що свідчить про позитивні зміни в ситуації.

Випадок 2. Страх публічних виступів

Запит на роботу: дівчинка – відмінниця (9 років) не відповідає біля дошки, каже, що боїться виглядати смішною

Робоча гіпотеза: причина надмірної тривожності – в хронічних хворобах (цукровий діабет; гіпертеріоз), тому основна мета терапії буде в підтриманні дитини та зниженні рівня тривожності

На момент звернення до психолога сім`я вже пережила стадію шоку та розпачу, рідні змогли перебудувати свій стиль життя під потреби дитини. Дівчинка вже навчилася достатньо контролювати свою хворобу, щоб не потребувати постійної допомоги та нагадування. Однак, вона не хотіла цього робити, постійно провокуючи рідних приходити до школи та їй допомагати.

Проведена робота: 8 зустрічей з дівчинкою; 2 консультації матері; дві подвійних сесії «мати-донька»

Використані техніки: робота з «територіями»; дослідження рис особистості, що допомагають та заважають; складання казки про примхливу Принцесу та її мати – рабиню; обмін ролями

Причина, що викрилась:

Основний акцент в корекційній роботі був поставлений на бажанні дівчинки бути успішною в різних сферах (в школі; в спорті; в колі однолітків). Тоді наявність симбіотичного зв`язку з рідними проявиться як «гальма» в розвитку позиції лідера.

Одночасно робота велася з амбівалентним почуттям мами дівчинки: «страх відпустити – бажання виховати самостійну, незалежну, успішну».

Закінчення роботи: відбулося з умов зменшення інтенсивності страху та розвитку самостійності дівчинки. В результаті проведеної роботи дівчинка більш вільніше почувалася при відповідях біля дошки.

Рідні припинили бігати до школи на перервах, обмежуючись 1-2 телефонними дзвінками з нагадуванням про їжу чи ліки.

Мама отримала додатковий час на себе, який витратила на самовдосконалення – почала вчити польську мову.

Випадок 3. Страх персонажів мультиків

Запит на роботу: дівчинка, 10 років. Вона перестала відпускати маму після того, як однокласниця на перерві показала «страшилку» – ролік на телефоні. Дитина просила «перестати боятися»

Дівчинка не тільки боялася знаходитись в своїй кімнаті наодинці. Навіть перейти з першого поверху на другий в квартирі стала для неї проблемою.

Робоча гіпотеза: страхи є відповідні вікові, але незвичні за інтенсивністю. Спроба розглянути всі страхи, що декларуються, щоб відкрити основний або причину надмірної травматизації.

Проведена робота: 6 зустрічей з дівчинкою, дві консультації мами

Використані техніки: малювання страхів з доведенням до абсурду; ховання страшних речей в кабінеті психолога; спалювання та «вигнання» їх з дзеркал через наліпки

Дівчинка охоче йшла в кабінет психолога та радо демонструвала свої страхи, як деякі дівчатка хваляться біжутерією.

Перший персонаж – «Зелена Панна», що заглядає в реальний світ через дзеркала. Перший малюнок, з дозволу дівчинки, разом розмалювали та зробили страхітливу маску, котру дівчинка забрала до дому. Одночасно отримала завдання разом з мамою піти у магазин та купити наліпки на дзеркала, щоб цей персонаж просто не мав місця для проявлення.

Наступні персонажі (вампіри; відьми; гноми) були не такі яскраві та лякаючі. Вона вже отримала спосіб боротьби з ними. Школярка їх малювала, а потім, на свій розсуд, рвала малюнки, палила чи ховала в кабінеті психолога.

Останнє заняття витратили на те, щоб зробити з мушлів та камінчиків амулет для захисті від страшилок.

Закінчення роботи: відбулося з умов зменшення інтенсивності страху та отримання досвіду успішної боротьби з лякаючим об`єктом

В препубертаті дитина знову повертається до магічного мислення. В цей період формується особливий «набір казкових образів», які передаються від старших дітей (підлітків) до молодших. Часто такі історії-страшилки пред`являються в середовищі, де нема місця для втручання дорослих (наприклад, в дворових компаніях; ввечері в дитячих таборах; тощо).

На сьогоднішній день школярі відчувають брак вільного безпосереднього спілкування між собою, що замінюється контактами в віртуальному просторі, короткими взаємодіями між гуртками чи репетиторами, спільним переглядом роліків з інтернету. Тому часто діти отримують випадково неналежну інформацію з різних джерел, яка лягає на «болюче місце» - і є ненормованою, тому травматичною.

Практичні рекомендації щодо роботи зі страхами

  1. Страх є симптом, котрий потребує негайного вирішення, тому діти, що страждають від переживання цієї негативної емоції, самі просять допомоги та заявляють про свої потреби. Якщо ж запит про роботу зі страхом, а молодший школяр є незамотивованим для спілкування з психологом – питання, з чим він прийшов, це може бути маніпуляцією рідних
  2. Близькі школяра у випадку з дитячими страхами не можуть ігнорувати ситуацію, тому звертаються до спеціаліста досить швидко
  3. Робота зі страхами від психолога вимагає «детективних навичок», тому що заявлена причина часто відрізняється від того, що відкривається в процесі роботи
  4. В деяких сім`ях діє негласна «заборона на негативні емоції», тоді страх – єдина з «небажаних» емоцій, що дитина може дозволити собі відчувати
  5. Часом потрібно тільки знизити інтенсивність, а не забирати страх зовсім
  6. Діти до підліткового віку можуть дзеркалити проблеми своїх рідних та сім`ї в цілому, тому залучення в корекційну роботу близьких дитини є обв`язковим (хоча б на першу зустріч та заключну консультацію)
  7. Страх може сигналити про наступні труднощі самої дитини: одинокість, брак ресурсів для розвитку актуальних ролей; негаразди в родині; неможливість реалізувати свою потребу в успіху; тощо
  8. Розкриття причини основного страху приносить полегшення та зменшення інтенсивності переживань. Однак, часто це є запрошенням для подальшої роботи.
Запис на прийом:
Понеділок - П'ятниця
9 00 - 18 00, Субота до 15 00
(032) 242-31-42
(067) 235-80-42
(050) 341-24-42
Проблеми
Розлади
Діагностика
Терапія

Ми на
Facebook

^ Наверх