Дитячий психіатр

Приводячи дитину на консультації до різних лікарів, батьки дуже часто оминають кабінет дитячого психіатра. Але даремно, адже батьківські побоювання щодо цього фахівця є дуже стереотипними, особливо щодо психіатричних діагнозів, «що ставлять своєрідне клеймо на дитину» та медикаментозного лікування психічного здоров’я, «переважна частина препаратів якого, немає доказової бази». Спробуємо змінити неоднозначне ставлення до дитячих психіатрів, шукаючи відповіді на найпоширеніші запитання батьків, щодо психічного здоров’я дитини.

Куди звертатись батькам, які підозрюють, що в дитини є якісь негаразди з психікою? До психолога чи психіатра?

Відповідь на це за питання дуже проста, адже психолог кардинально відрізняється від психіатра тим, що він не є лікарем і не може ставити психіатричні діагнози. Психолог займається врегулюванням відносин дитини з батьками, вчителями, однолітками, він надає дітям особливу форму допомоги – психологічну. Тож, якщо батьки, що мають підозри, щодо наявності проблем з психічним здоров’ям дитини спершу звернулися до психолога, то, мабуть, найважливіше, що від нього вимагається – це, виявивши спектр проблем, які виходять за межі його компетенції, скерувати дитину на консультацію до лікаря-психіатра. У цьому випадку лікарем, з яким доцільно проконсультуватися, має бути дитячий психіатр, як альтернатива — дитячий невролог, але не психолог.

На що батьками слід звертати увагу? Як відділити «погану поведінку» й захисні реакції від реальних симптомів захворювання у маленьких дітей? 

Найголовніше, на що мають звертати увагу батьки – це те, наскільки розвиток дитини відповідає її віку. Коли з’явилася мова, чи реагує дитина на батьків чи розуміє звернену мову. Найбільше значення це має у віці до 3 років. 

Надалі ми маємо більше звертати увагу на формування різних соціальних навичок – наскільки дитина вміє комунікувати з іншими дітьми, як виглядають її ігри, як формуються шкільні навички. 

Часто батьки некритичні до таких симптомів. Також слід звертати увагу на постійність і тривалість наявності тих чи інших симптомів неадекватної поведінки дитини. Якщо проблема з’явилася сьогодні, або спостерігається менше двох тижнів, її виникнення може бути пояснено ситуативними чинниками, але якщо симптоми спостерігаються місяць, два, варто задуматися про ознаки психічного захворювання та звернутися за консультацією до фахівців.

Поширена думка, що психіатри зосереджені на медикаментозному лікуванні дітей. Що робити батькам, які не розуміють, які препарати виписує лікар?

Батьки повинні принаймні поцікавитися, чи є ці препарати в протоколах МОЗ. За статистикою ВООЗ лише 10% дітей з порушеннями психічного здоров’я потребують медикаментозного лікування. Все інше – це або психотерапія, або спеціальні педагогічні форми допомоги, спеціальні форми соціальної підтримки. Допомога має бути насамперед спрямована на те, щоб повернути дитину в суспільство, інтегрувати. І ці форми допомоги мають надавати не лікарі. Але, на жаль, ми залежимо від того як до дітей з психічним здоров'ям ставиться система освіти, соціальні служби, адже їх ставлення не завжди є толерантним.

Наталія Євченко

Дитячий психіатр, психотерапевт

Детально...

Ціни